Автор Антон Приходько 
Цитати Ліни Костенко про війну після 24 лютого 2022 року розійшлися картками, у яких книжковий рядок, автограф і переказ стоять в одному лапковому блоці. У листопаді 2022-го вийшла антологія «Війна 2022» з новими віршами, написаними в Києві під обстрілами. 6 травня 2026 року в Києві презентували збірку «Вітер з Марса»: поетеса знову говорила про війну вже з усної сцени, а не зі сторінки роману.
Старі добірки від цього не зіпсувались, але змішались. Рядок з «Марусі Чурай» 1979 року, фінал роману 2010-го, напис на титулі 2015-го і стенограма липня 2022-го вимагають різного підпису. Картка без назви книжки не є джерелом.
Нижче — робочий набір дослівних висловів із підтвердженим зв’язком із війною. Це не повний корпус. Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в Ржищеві. Дитиною пережила Другу світову, у 2022-му знову чула ранкові вибухи в Києві.
Які цитати Ліни Костенко про війну можна навести?
Беріть лише те, що можна відкрити в книжці, в антології або в записі інтерв’ю. Переказ назвою цитати не ставте.
З романів у віршах
«Війні немає ні кінця ні краю. Життя ж коротке, звікував — і квит». Це репліка з історичного роману у віршах «Маруся Чурай». Війна тут не тло, а обставина, в якій людський вік закінчується раніше за похід.
«Що нам було потрібно на війні? Шаблі, знамена і її пісні». Той самий роман, слова про Марусю як голос полку. Пісня стоїть в одному ряду зі зброєю, бо без неї похід втрачає ім’я.
«Що ж, горе горем, а війна війною». Коротка формула з «Марусі Чурай»: приватна втрата не скасовує виходу полку. Плутати ці два регістри — типова помилка переказу.
«Ми воїни. Не ледарі. Не лежні. І наше діло праведне й святе. Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через те». Рядки з «Берестечка», роману у віршах про поразку 1651 року. Їх часто ріжуть після слова «незалежність» і гублять причину в останньому рядку.
«Поразка — це наука. Ніяка перемога так не вчить». Це формула з авторської передмови до видання «Берестечка», а не випадковий афоризм. Передмова пояснює, чому книжку, писану з 1966–1967 років, дописували після кожної наступної української поразки і видали 1999-го.
Автограф, дитинство і рядки 2022 року
«Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні». Вірш про літо Другої світової під Києвом. Існують два авторські варіанти: у другому переправа «захлиналась шаленим шквалом полум’я й води», а не «водою і вогнем». Для підпису беріть один варіант цілком.
«І жах, і кров, і смерть, і відчай, і клекіт хижої орди, маленький сірий чоловічок накоїв чорної біди. Це звір огидної породи, Лох-Несс холодної Неви. Куди ж ви дивитесь, народи?! Сьогодні ми, а завтра — ви». Укрінформ у матеріалі від 19 березня 2022 року передає ці рядки як напис від руки на титулі збірки «Триста поезій», яку в березні 2015-го передали добровольчому батальйону «Київ-1». У частині передруків перше слово стоїть як «страх». Звіряйте з «жах».
«Захлинаються кров’ю і димом світанки. Вигинає імперія хижий хребет. По дорогах повзуть розчепірені танки. Причаїлася свастика в літері Zet». Вірш з антології «Війна 2022». Літеру в кінці рядка не замінюйте на латинську Z: у публікації стоїть «Zet».
«Війна малює кров’ю акварелі. Її палітра — попіл пожарищ. Її пейзаж — руйновище кварталів. Порожніх вулиць вицвіла пастель». Той самий цикл. Поруч є рядок «Тепер у нас Мадонна Бомбосховищ» і «Сирени виють. А мені не страшно. Хто не тікав, того не доженуть».
Коротко. Для меморіальної таблички чи шкільного ранку найбезпечніші «Маруся Чурай», «Берестечко» і вірш про окоп. Автограф 2015-го і цикл 2022-го ставте лише з назвою носія, інакше їх сприймуть за старий канон.
З інтерв’ю і з фіналу прози
«Лінію оборони тримають живі». Укрінформ відносить цю фразу до фіналу публіцистичного роману «Записки українського самашедшого», що вийшов у грудні 2010 року у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га». Це не окремий вірш. Перед формальним ужитком відкрийте останню сторінку примірника.
«Я ж належу до покоління, яке пережило Другу світову війну. І ці бомби о четвертій годині ранку — мені вони звичні з дитинства. Тепер я знову почула ті самі бомби, страшніші, і, мушу вам сказати, я не злякалася. Ні разу не пішла в укриття». Так кілька українських видань передають інтерв’ю телеканалу «Київ» у липні 2022-го, після вручення Ордена Почесного легіону. Стенограми різняться на два-три слова. Не зводьте їх в одну «канонічну» картку.
«Я усі 30 років незалежності знала, що Росія на нас нападе». Теж з того липневого інтерв’ю, у переказі телевізійних новин. Поруч вона казала, що раніше не мала ненависті до жодного народу, а тепер росіян терпіти не може. Ріжте цитату — і зміните зміст.
«Література повинна бути антивоєнна, тому що війна — це те, що вбиває людей». Усна репліка з презентації «Вітру з Марса» 6 травня 2026 року, яку передало Читомо. Далі вона назвала похованих 19-річного на Полтавщині і 21-річного на сході й додала: антивоєнна література не має бути публіцистичною, але ворог лишається «анти».
У якому контексті звучать ці слова?
«Маруся Чурай» тримає війну XVII століття: Полтавський полк виходить на зорі, а суд над співачкою йде паралельно з походом. Пісня тут — частина обозу, не прикраса. «Берестечко» — монолог після поразки 1651 року, коли хан залишив поле і забрав гетьмана. Передмова прямо каже, що тема виросла з однієї битви у філософію поразки.
Вірш про окоп — біографічний. Костенко писала перші літери гілкою на стіні укриття, коли горіла хата і горів Дніпровський перевіз. Два варіанти тексту — не помилка цитувальника, а авторська правка. Підписуйте варіант.
Автограф 2015-го з’явився в рік боїв на Донбасі, ще до повномасштабного вторгнення. Рядок «сьогодні ми, а завтра — ви» адресований зовнішньому читачеві, не українському полку. Цикл в «Війні 2022» писаний уже під київськими сиренами: танки, літера Zet, бомбосховище, хлопці, яких стрічають на колінах.
Інтерв’ю липня 2022-го — розмова людини, яка лишилась у місті й перший місяць стежила за ходом війни, а потім повернулась до письма. Презентація 2026-го додає інший регістр: війна як те, що не можна оспівувати нейтрально і не можна зводити до гасла.
Звідки взято цитати?
Роман у віршах «Маруся Чурай» побачив світ 1979 року після шести років у шухляді. «Берестечко» писалося з 1966–1967 років, дописувалось десятиліттями і вийшло 1999-го. «Записки українського самашедшого» — грудень 2010-го, «А-ба-ба-га-ла-ма-га», перший тираж 10 тисяч.
Напис на «Триста поезій» фіксує репортаж Укрінформу від 19 березня 2022 року: березень 2015-го, батальйон «Київ-1». Вірші з танками і аквареллю надруковані в антології «Війна 2022», яку впорядкував Володимир Рафєєнко; видання готували «Видавництво Старого Лева», «Нова Польща» і Український ПЕН. Усне про антивоєнну літературу йде з презентації 6 травня 2026-го через Читомо.
Важливо. Фрази «Україна пручається, як Лаокоон» і «У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна» гуляють без прив’язаної сторінки. Поки немає книжки чи запису, не ставте їх у лапки як цитату Костенко.
Як цитувати Ліну Костенко без перекручень?
Звірка рядка працює як звірка показника лічильника з паперовою квитанцією, а не з переказом сусіда в чаті. Аналогія ламається там, де оригіналів два: у вірша про окоп обидва варіанти авторські, і «правильний» — той, який ви назвали.
Помилка типова. Беруть картку, міняють «жах» на «страх», ріжуть «отож нам так і важко через те», підписують інтерв’ю як вірш. На табличці чи в сценарії це вже чужий текст під чужим іменем.
- Якщо рядок іде на шкільний ранок чи меморіал, відкрийте «Марусю Чурай» або «Берестечко» і спишіть з розгортання. Вечір у бібліотеці закриває справу.
- Якщо фраза є лише на картці, не ставте лапок. Десять хвилин на пошук назви книжки дешевші за хибний підпис.
- Якщо берете окоп, напишіть «перший варіант» або «другий варіант» і не змішуйте строфи.
- Якщо це усне, пишіть «інтерв’ю телеканалу „Київ“, липень 2022» або «презентація „Вітру з Марса“, 6 травня 2026», а не «написала».
Для формального тексту залиште поруч назву твору і рік носія: 1979, 1999, 2010, 2015, 2022, 2026. Цього досить, щоб читач сам відкрив сторінку і не пішов шукати «ще цитати» в стрічці.