Автор Антон Приходько 
Похорон да Вінчі досі часто переказують так, ніби хтось склав протокол біля труни. Насправді головний документ — заповіт від 23 квітня 1519 року, продиктований у Кло-Люсе біля Амбуаза. Опис смерті в обіймах короля Франциска I з’явився значно пізніше, у «Життєписах» Джорджо Вазарі 1550 року, і його розійшлися картини ХІХ століття. Старе уявлення, що церемонію можна відновити хвилина за хвилиною, на цих джерелах не тримається.
Для читача, якому потрібна стисла довідка, питання вужче за біографію. Коли митця поховали, хто мав іти в процесії і що саме показують сьогодні в каплиці замку Амбуаз. Ми звіряємо розпорядження заповіту з пізнішими переказами і не підміняємо одне одним.
Коротко механізм такий. Леонардо визначив церкву, склад процесії, меси й шістдесят смолоскипів. Смерть зафіксована листом учня. Окремий запис про поховання датують 12 серпня 1519 року, але його передача не бездоганна. Нинішня могила в каплиці Сен-Юбер — наслідок розкопок 1863 року і перенесення 1874-го, а не первісне місце.
Останні дні Леонардо да Вінчі
Восени 1516 року Леонардо, вже близько 64 років, оселився в маєтку Кло, нині Кло-Люсе, за кількасот метрів від королівського замку Амбуаз. Франциск I дав йому титул першого живописця, інженера й архітектора короля і пенсію. Поруч лишався Франческо Мельці, учень і згодом виконавець заповіту. З вікна було видно шпиль колегіальної церкви Сен-Флорантен на території замку — саме її він назве місцем поховання.
23 квітня 1519 року, напередодні Великодня, він з’явився перед королівським судом в Амбуазі й продиктував заповіт нотаріусу Гійому Боро. У тексті прямо сказано, що він зважає на певність смерті і непевність її години. Серед свідків були Мельці, слуга Баттіста де Вілланіс, французькі священики і брати-мінорити. За дев’ять днів, 2 травня 1519 року, Леонардо помер у Кло-Люсе. Йому було 67 років.
1 червня Мельці написав із Амбуаза братам митця у Флоренцію. Лист, відомий за пізнішою копією, підтверджує дату смерті і те, що Леонардо відійшов підготовленим, прийнявши таїнства Церкви. Про склад процесії чи присутність короля Мельці не пише. Безпосередню причину смерті жоден тогочасний документ не називає. Версію про інсульт історики розглядають як гіпотезу через пізні згадки про параліч правої руки, а не як встановлений діагноз.
Що відомо про похорон
Заповіт фіксує бажання, а не звіт про виконане. Леонардо просив поховати його в церкві Сен-Флорантен в Амбуазі. Тіло мали нести капелани цієї церкви. Від Кло-Люсе до храму мали йти колегія Сен-Флорантен — ректор і пріор або їхні заступники, — капелани церкви Сен-Дені в Амбуазі та місцеві мінорити, тобто францисканці.
Окремо розписано службу. Перед тим як внести тіло, у Сен-Флорантен мали відслужити три урочисті меси з дияконом і субдияконом, а того ж дня — тридцять тихих мес. На похороні шістдесят бідних мали нести шістдесят великих воскових свічок. Гроші їм визначав Мельці. Свічки потім розподіляли між чотирма згаданими церквами. Кожній із цих церков належало по десять фунтів воску товстими свічками. Окрема милостиня призначалася бідним шпиталю Отель-Дьє і Сен-Лазар в Амбуазі — сімдесят турських су.
- Місце, назване в заповіті, — церква Сен-Флорантен, а не каплиця Сен-Юбер.
- Процесія мала складатися з духовенства двох церков, францисканців і шістдесяти бідних зі свічками.
- Меси — три урочисті й тридцять тихих, у день похорону.
- Виконавцем розпоряджень був Франческо Мельці.
- Поіменного списку учасників і опису самої ходи заповіт не містить.
Якщо ці пункти пропустити, популярний переказ легко підміняє розпорядження фактом виконання. На практиці надійніше казати «заповідав», а не «так і пройшла церемонія». Проміжок між 2 травня і 12 серпня історики зазвичай пояснюють тимчасовим похованням і пізнішою формальною інгумацією. Запис реєстру Сен-Флорантен від 12 серпня 1519 року називає поховання в клуатрі церкви «майстра Ліонарда де Вінчі, благородного міланця», першого живописця й інженера короля. Частина дослідників вважає опублікований протокол цього запису не цілком надійним за походженням, тож дату серпня варто подавати обережно.
Поширена помилка виглядає просто. У підписі до репродукції чи в путівнику смерть, заповіт і поховання зливають в один день 2 травня, а короля ставлять біля ліжка. Закінчується це тим, що читач шукає церемонію, якої жоден очевидець не описав. Правильніше розвести три дати: заповіт 23 квітня, смерть 2 травня, імовірне формальне поховання 12 серпня.
Місце поховання
Перше поховання пов’язане з колегіальною церквою Сен-Флорантен у межах замку Амбуаз. Це була королівська колегія, а не парафіяльний храм міста. Під час релігійних війн XVI століття церква постраждала. Остаточно її розібрали на початку ХІХ століття. За викладом самого замку Амбуаз, руйнування припадає на 1806–1810 роки. Могильна плита і точне місце поховання після цього зникли з огляду.
У червні 1863 року письменник і тодішній інспектор витончених мистецтв Арсен Уссе отримав дозвіл копати на місці Сен-Флорантен. Знайшли фрагменти плити з літерами на кшталт «EO … DUS VINC», медалі часів Франциска I і майже цілий чоловічий скелет із великим черепом. Уссе оголосив, що це Леонардо. Метод був любительський. Уже сучасники, зокрема Густави Уціеллі, сумнівалися в строгості розкопок. Зріст і вік, які тоді приписали кісткам, не збігаються без натяжок із тим, що відомо про митця.
Останки перенесли до каплиці Сен-Юбер у саду замку Амбуаз. Урочисте перепоховання датують 1874 роком. Каплицю збудував ще Карл VIII, і до Леонардо вона стосунку не мала. На плиті ім’я висічене прямо, а табличка формулює обережніше: тут лежать імовірні останки, знайдені 1863 року. Плиту оновили 1930-го, медальйон із портретом додали у 2000-х. Каплиця відкрита для відвідувачів у години роботи замку.
На практиці екскурсійний маршрут зазвичай стискає цей ланцюг до однієї фрази: Леонардо похований у Сен-Юбер. Відвідувач бачить готичну каплицю, плиту й медальйон і виносить це як факт 1519 року. Результат передбачуваний. Первісна церква зникає з розповіді, а сумнів щодо кісток лишається дрібним шрифтом на табличці. Якщо розділити заповіт, серпневий запис, знесення храму і розкопки Уссе, картина стає довшою і точнішою.
Факти й пізніші перекази
Те, що можна викладати без застереження, вміщається в короткий перелік. Заповіт від 23 квітня 1519 року з розпорядженням про Сен-Флорантен, духовенство, францисканців, три урочисті й тридцять тихих мес і шістдесят бідних зі свічками. Смерть 2 травня в Кло-Люсе, підтверджена листом Мельці від 1 червня, разом із згадкою про таїнства. Існування могили, яку з 1874 року показують у Сен-Юбер як імовірне поховання.
Сцена смерті в обіймах короля до цього переліку не входить. Вазарі писав через три десятиліття. Придворні записи, як зазначає Encyclopaedia Britannica, ставлять Франциска I на 2 травня не в Амбуазі, а в Сен-Жермен-ан-Ле. Картини Франсуа-Гійома Менажо близько 1781 року та Жана-Огюста-Домініка Енгра 1818 року закріпили легенду, але не додали свідка. Лист Мельці передає горе короля, а не його присутність біля ліжка.
Так само не варто подавати як доведений факт, що кістки в Сен-Юбер належать Леонардо. Оголошення про порівняння ДНК із лінією родини да Вінчі лунали від 2016 року, публічно прийнятого висновку, який закрив би суперечку, немає. Табличка з формулою «імовірні останки» досі точніша за путівник, де сумнів уже прибрано.
Запитання про похорон да Вінчі
Нижче — те, що зазвичай питають після екскурсії або після підпису до картини Енгра. Відповіді тримаються документів, а не сюжету полотна.
Коли відбувся похорон да Вінчі
Смерть — 2 травня 1519 року. Заповіт із порядком церемонії — 23 квітня. Запис, який відносять до формального поховання в клуатрі Сен-Флорантен, датований 12 серпня 1519 року. Три місяці між смертю і цим записом пояснюють тимчасовим похованням. Сам серпневий протокол частина істориків вважає не повністю надійним за шляхом передачі.
Де поховали митця і де могила зараз
За заповітом — у церкві Сен-Флорантен на території замку Амбуаз. Цю церкву розібрали на початку ХІХ століття. З 1874 року останки, знайдені Уссе 1863-го, лежать у каплиці Сен-Юбер того ж замку. Це місце пам’яті, а не доведена первісна могила.
Хто був на церемонії
Імена учасників ходи не збереглися. Заповіт називає ролі: капеланів Сен-Флорантен, колегію храму, капеланів Сен-Дені, францисканців і шістдесят бідних зі свічками. Мельці був виконавцем. Чи всі ці розпорядження виконали буквально, окремого звіту немає.
Чи тримав король Леонардо в обіймах
Ні, як перевірений факт це подавати не слід. Сюжет походить від Вазарі і від французького живопису XVIII–XIX століть. Маршрут двору на 2 травня 1519 року з присутністю Франциска I в Амбуазі не сходиться.
Чи це справжні останки
Ідентифікація лишається спірною. Аргументи Уссе — уламки напису, медалі доби Франциска I і розмір черепа — для судової чи антропологічної певності слабкі. Замок чесно тримає формулу «імовірні останки». Іншого поховання Леонардо, яке можна було б протиставити цій каплиці, документи не називають.
Як звірити розповідь про могилу
Якщо ви читаєте популярний життєпис і там смерть, похорон і каплиця Сен-Юбер стоять в одному реченні, розведіть їх за трьома датами: 23 квітня, 2 травня і 12 серпня 1519 року. На це вистачає вечора з текстом заповіту. Витрат немає, крім часу.
Якщо плануєте Амбуаз, закладіть два пункти, а не один. Кло-Люсе — місце смерті. Каплиця Сен-Юбер у замку — місце, де з 1874 року показують імовірні останки. Квиток замку і маєтку рахуйте окремо. Дорога між ними пішки коротка, але це різні адреси.
Якщо в підписі до картини король тримає голову митця, ставте поруч маршрут двору на 2 травня. Легенда лишається сюжетом живопису. Документ, який її підтвердив би, не з’явився.