Print this page
Середа, 22 грудня 2021 07:54 Прочитано 2549 разів

Ірпінь – «Батьківщина» забудовників

Автор
Rate this item
(0 голосів)

Або «Алергія» на приватний сектор

З новітньої історії Ірпеня. До кінця минулого століття тут земля фактично не цінувалася. Для тодішнього домінуючого приватного, простіше кажучи, сільського сектора – було вершиною комфорту тепла вода і санвузол в приміщенні.

Серед дачних будиночків «нових киян» тут любили селитися представники культурної еліти, наче світлий промінь у царині темряви. Власне, вони й створили славу Ірпеня, фішку, на яку згодом почали злітатися «грошовиті мішки».

Ті, яким згодом стало «стало зрозуміло», що облаштувати теплу воду та інші сантехнічні й не тільки зручності у приватному секторі значно простіше й доступніше, ніж у багатоквартирному будинку залежати від ЖЕКу, совкових сантехніків, змін тарифів і т. ін.

Критична маса людей, до яких прийшло це розуміння припала десь на злам тисячоліть. Відтоді в Ірпені ціни на землю почали скакати просто галопом. Менше, ніж за десятиліття досягли максимуму – 26 тисяч доларів за сотку у 2008 році (при цьому в деяких місцях Ірпеня правили по 30 тисяч, як на елітному Печерську в Києві).

01-3_1.jpg

З-поміж забудовників та їхніх прихильників поширена теорія буцімто в Ірпеня така ж доля, як у всього передмістя Києва. Мовляв, нічого протиставити цьому «об’єктивному процесу» розвитку, який доречніше назвати деградацією. Але цю теорії легко спростовує життєва практика. Варто порівняти розвиток кількох міст навколостоличного правобережжя рівновіддаленого від Києва: Вишгород, Ірпінь, Буча, Вишневе, Боярка… і пересвідчитися, що кожне з них обрало свій шлях розвитку.

До речі, ірпінські люди на догоду кон’юнктурному моменту почали продавати свої будинки із землею, яка несподівано почала цінуватися. Наприкінці 1990-х земля ще не мала особливої цінності. У ціноутворенні приватного домоволодіння визначальним чинником були розмір та зручності самого будинку. Перебираючись до Ірпеня із Києва люди мало звертали увагу одна чи десять соток закріплені за будинком. Із початком двохтисячних власники землеволодінь самі не зщулися, як почали багатіти. При цьому, не докладаючи для цього ніяких зусиль. Позаяк вартість сотки землі почала зростати наче на дріжджах.

Свіжі ринкові віяння швидко вловили депутати (починаючи з каденції 2006 року – до слова, тоді правлячу більшість Ірпіньради складала «Батьківщина»), які почали видавати в необмеженій кількості землю собі «любимим», своїм рідним та підставним особам. Звичною стала практика, коли депутат отримував дві ділянки по 10 соток під «індивідуальне будівництво та ведення особистого селянського господарства». Одну ділянку продавав, щоб за ці гроші на іншій звести висотку з квартирами на продаж. Потім почалися забудовницькі «фінансові піраміди», кидало інвесторів іт. Ін.

Так утворилася соціальна каста ірпінських забудовників. Фактично це – психічно хворі особи. Графоман – це той, хто не може спокійно дивитися на чистий аркуш паперу. Забудовник – це той, хто не може спокійно дивитися на незабудовану земельну ділянку, або ж на приватний сектор, на якому йому маряться висотки з дорогими квартирами на продаж. У цьому плані найбільше показовий приклад депутата і голови фракції «Батьківщини» Олександра Пікулика, у якого неначе алергія на приватний сектор Ірпеня. Він із такою наполегливістю і затятістю витісняє традиційні й навіть історичні  будівлі Ірпеня, що складається враження: Пікулик не проживе, якщо не забудує висотками черговий квартал приватного сектора.

02-3.jpg

Раніше висотна забудова була більш точковою. Забудовувалися вільні ділянки та неоковирні будинки, переважно в центральній частині міста. Із приходом до влади найбільших «інноваторів» усіх часів і народів забудова стала тотальною, при чому витіснення людей з приватного сектору набуло системного характеру. На місці охайних і затишних ірпінських дворів почали «зненацька» з’являтися багатоповерхівки із відповідним перевантаженням всієї інфраструктури – заторами, парковками, браком місць у дитсадочках та школах.

Проти доброго старого Ірпеня системно діють цілі партії забудовників. Донедавна партією забудовників вважалися «Нові обличчя». Тепер у низ з’явилися конкуренти у вигляді депутатів від «Батьківщини», в яких ще більше забудовників, ніж в НО. Очолює їх згаданий «алергік» на приватний сектор О.Пікулик. Більше того, він не сприймає своїх колег-депутатів, які не є забудовниками. Його ідеологічна лінія – формувати депутатську фракцію «Батьківщини» винятково із забудовників, прибираючи неугодних йому депутатів.

Зараз новий, так званий Генплан, надав можливість узаконити чимало незаконних новобудов. Більше того, точкові забудови, наче ракові пухлині на Генеральному плані, вже позначені квартали багатоповерхової забудови. Власне, легітимізована зміна цільового призначення землі. Словом, весь приватний сектор, який потрапив до цього сегменту, тепер вже приречений – справа часу перетворити позначене на Генплані в реальність.

На жаль, ірпінські люди й досі продовжують торгувати Ірпенем, його землею. Якісь двадцять років тому земля мало цінувалася. У 2008 році ми пережили пік цін на землю. Зараз ціни на землю менші, але наче за інерцією продовжується викуп і забудова приватного сектору – донедавна окраси і візитівки Ірпеня. При цьому забудовники на багатьох об’єктах не можуть дати ради вже набудованому. Натомість із маніакальною впертістю продовжують виковувати і забудовувати добрий старий Ірпінь. Абсолютно не думаючи про майбутнє, не аналізуючи наслідки своєї забудовницької діяльності.

На жаль, вони невтішні. Фактично йде гра на знецінення землі в Ірпені. Така системна і бездумна політика влади забудовників. Простіше це можна пояснити наступним чином. Якщо біля якоїсь приватної садиби виростає багатоповерхівка, то ціна сусіднього приватного сектора на порядок знижується. Так само знижується не тільки історико-культурна, а грошова цінність Ірпінської землі в міру забудови міста. Внаслідок цього за якісь 5-7 років матимемо перенаселене місто із проданою землею, забудованою дешевими квартирами, знищеною природою і культурною самобутністю. Місцеві жителі прагнутимуть при першій нагоді виїхати подалі виїхати з такого зіпсованого забудовами Ірпеня, але далеко не всі матимуть таку можливість, позаяк навколишні вільні землі і нормально сплановані новобудови більше цінуватимуться за перенаселені ірпінські «шпаківні». І навіщо нам такі перспективи?!

Джерело:https://zora-irpin.info/



BLOG COMMENTS POWERED BY DISQUS
-->
Прочитано 2549 разів Last modified on Середа, 22 грудня 2021 08:29
Editor

Latest from Editor

Related items