З потоком інформаційного бруду з боку влади Ірпеня зіткнулась Михайлина Скорик, громадській діяч та журналіст, чоловік якої віддав життя за батьківщіну. Михайлина Скорик написала публічне зверення, де детально розповіла, як влада Ірпенія цинічно прикривається АТОвцями та використовуває їх як «тітушок» для тистку на громадськтх активістів та ЗМІ. І все це заради легалізації проблемних ЖК. Далі пряма мова Михайлини:
По закону, з родинами загиблих та учасників АТО має працювати безпосередньо Ірпінська міська рада. До речі, в 2014 році було саме так. Але десь в 2015-му вони зробили тут схему, коли ресурси ділять і списки складають начебто "волонтери". Я ні з ким з них особисто не знайома і не зустрічалася, але знаю, що вони вирішують навіть такі питання, кого з родини загиблих знімати в відеороликах місцевого ТБ, а кого - ні.
За 2,5 роки є три напрямки, які цинічно прикривають тими, хто воював або втратив на війні рідних.
1. Незаконне будівництво. Зокрема, ЖК Єсєнін та будівництво на Гостомельському шосе, 8-А.
2. Тиск на ЗМІ. Це було один раз - АТОвці палили шини під Інфомаційним порталом Ірпеня, який регулярно критикує мера та його оточення.
3. Використання АТОвців як "тітушок" та протиставляння їх активним ірпінцям - як в житті, так і в Фейсбуці цьому є безліч прикладів.
При цьому АТОвці між собою поділені на тих, хто "за Карплюка", і тих, хто проти. Останні, звісно, поза всякими списками та допомогою, вкінці черги, а тим, хто ставить забагато запитань, можуть для сміху виділити 5 соток на болоті. Це всі в місті бачать і знають - таким чином мер контролює АТОшну більшість.
Загалом стравлювання всіх і вся - головний стиль Володимира Каплюка в управлінні містом. Поки "корінні" та "понаєхавші" (я не вигадую, це популярні слова з місцевих пабліків!) гризуться за парковки, проїзди, проходи та зелені зони, він - успішний мер, при якому місто розквітає попри "замовний тиск прокуратури".
У мене був конфлікт інтересів, тому я не могла повноцінно дослідити АТОшну тему. Зараз в умовах просто конфлікту я спробую довести цю справу до кінця. Згідно ч.5 статті 6 Закону України "Про публічну інформацію" вся інформація про всі земельні та інші майнові рішення має бути відкритою: "Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно". Але ця норма закону не працює в Ірпені.
Мер публічно - під Київською обласною прокуратурою - декларував, що виділив родинам учасників АТО 170 земельних ділянок та 25 квартир. Всі питання до нього зніме оприлюднення відповідних рішеннь Ірпінської міської ради. Пошлю запит і буду вдячна будь-якій вашій допомозі, що сприятиме відкритості в цьому питанні.
Другий напрямок - це громадські об'єднання учасників АТО, які отримують фінансування з бюджету Ірпеня. Вони мають зробити повний публічний звіт, на що були потрачені бюджетні кошти за період, який вони їх отримували. Я думаю, цю позицію підтримають багато ірпінців, серед яких уже зародилася недовіра до хлопців, які чесно воювали, - через всі ці маніпулятивні історії.
Тополя, Ігор Мазур, я тебе не тегнула вчора, але тегаю сьогодні, бо я вас теж знайомила з Сергієм - тоді, коли ти став одним з ворогів Путіна. Не знаю, чи ти отримав щось в Ірпені за участь у війні, але точно знаю, що ти не можеш бути "за Карплюка". Знаю, в тилу складніше, ніж на війні, бо тут ворог не очевидний. Але пора з ним повестися, як з Путіним. Інакше ти будеш в їхніх ЗМІ сепаратистом і агентом Кремля, а я - тим снайпером з Іловайська, що стріляв у Сергія. Або навпаки, їм немає різниці, аби лишень звучало по-страшніше.
Наразі це все. Далі буде, але вже не публічно. Дякую тим, хто підтримує мене тут і в приватних повідомленнях. Я вірю, що прозорість у прийнятті рішень дуже оздоровить атмосферу в Ірпені, яка стає геть зовсім нездоровою.