×

Сообщение

PLG_KUNENADISCUSS_DEPENDENCY_FAIL
Menu
Портал Ирпеня - Новини Ірпеня

Історія Ірпіня

    Як свідчать історичні хроніки, виникнення Ірпеня прямо пов’язане з будівництвом залізничної лінії Київ – Ковель. Ця лінія входила до Південно-Західної залізниці , яку почали будувати наприкінці 60-х років 19-го століття. У квітні 1899 року почалося будівництво залізничної гілки на ковельському напрямку. Слід зазначити, що ще в 1857 році, проклали шосейну дорогу в напрямку Бреста.

       В 1903 році був збудований ірпінський залізничний вокзал. Швидко виникли в новозаснованому містечку і дачні поселення заможних киян. З самого початку процес забудови міста здійснювали за упорядкованим планом забудови, щоби уникнути хаотичного будівництва. Було чітке розмежування  промислово-господарської зони з житловою та зоною відпочинку. Як писав київський довідник «Дачник» в 1909 році»: «Ирпень – это дачный поселок, котрому принадлежит большое будущее».

    Швидко з’явилися школа, училище, православна церква, клуб, кінотеатр, пошта з телеграфом. Працювали базар, магазини, кафе і ресторани. На вулицях було освітлення. Працював екіпажний транспорт.

   Після бурхливих подій революції та громадянської війни 1917 – 1920 років більшість дачних будівель в Ірпені була націоналізована. Багато їх перетворили на будинки відпочинку та оздоровниці. Згідно нового адміністративного поділу в 1923 р., Ірпінь став селищем в Гостомельському районі Київського округу (з 1932 року Київської області).

  Зі старих будинків тих часів зокрема зберігся будинок на Першій лінії, що належав батькам відомого дитячого письменника Миколи Носова та де минули його дитячі роки.

   З початком 30-х років в Ірпінь почали приїздити для відпочинку багато відомих людей. Ряд людей мистецтва та літератури мали в місті свої садиби. В різні часи тут, зокрема, мешкали  співачка Оксана Петрусенко, поет Максим Рильський, письменники Натан Рибак, Михайло Стельмах, Зинаїда Тулуб, Дмитро Бедзик Валер’ян Підмогильний, Вадим Собко, Данило Кулиняк, художники Федір Кричевський, Михайло Мурашко, перекладач Григорій Кочур та інші талановиті люди. Колишня дача фабриканта Чоколова в 1936 р. була відведена під будинок творчості Спілки письменників України.

   З початком Великої Вітчизняної війни у 1941 році на території міста відбувалися бої. Внаслідок бомбардувань було зруйновано багато будинків та залізничний міст через річку. Не менш запеклою була боротьба і під час звільнення міста восени 1943. Як свідчать архіви, в Ірпені тривалий час по закінченню війни не було електрики, вулиці були розбиті, повсюди були руїни будинків. Багато місцевих мешканців не повернулись з фронтів війни.

   Згідно «Української радянської енциклопедії»,  у 1956 році Ірпінь було віднесено до категорії міст районного значення, а з 1962 року  - до категорії міст обласного значення Київської області. Тоді в місті мешкало 12 тисяч жителів, і населення зростало в першу чергу за рахунок мігрантів.

   У місті паралельно розвивались промислова і курортна сфери. Так, зокрема, були запущені потужності комбінату «Перемога», «Ірпіньмашу», шкіргалантерейної фабрики «Зоря».

   Діяли бази туризму та відпочинку, зокрема -  «Ірпінь», «Дубки», «Лісовий», дитячий санаторій «Дружба».  

У  1977 році було здано до експлуатації перший де’вятиповерховий будинок, а перші два будинки на чотирнадцять поверхів звели у 1986 році.

   Місто постраждало внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС. В Ірпені є парк з погруддям героя, який одним з перших вийшов на гасіння ядерної пожежі - Володимира Правика. Аварія на ЧАЕС з подальшим віднесення міста до категорії місцевостей, які потрапили під радіаційне забруднення, зупинило роботу оздоровниць та санаторіїв.

Перша друкована згадка про Ірпінь датована 29 червня 1900 року, саме тоді «Киевская газета» повідомила про купівлю управлінням Південно- Західної залізниці двохсот десятин земель у поміщика Сагатовського біля річки Ірпінь, за двадцять верст від Києва. Метою придбання було розселення залізничників, на що вони отримали 250 земельних ділянок під довгострокові кредити. Перші будинки будувались по обидва боки від залізничної колії. Дійшли до нашого часу і прізвища перших ірпенчан: Семен Лосєв, Іван Борщов, Яків Татарінов та інші.

У  часи незалежної України в Ірпені почався активний приріст населення внаслідок надмірної забудови міста за рахунок багатоповерхівок.  Унаслідок цього значно зменшилися території зелених насаджень, лісу. Серед унікальних дерев, зокрема, лишився віднесений до пам’яток культури дуб Прадуб.

Станом на 2016 рік створені нові місця відпочинку, парки, однак це не компенсує потреб населення, яке проживає в Ірпені.

Меню форуму

приірпіння

Правова Інформація

Відповідальність за достовірність інформації, реклами, комментарів несуть автори та рекламодавці Реклама на порталі.

Засновник, головний редактор: Хафізов К.Є. Реєстраційне свідотство КВ 22170-12070ПР Побажання, реклама, пропозіція, співпраця: Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Авторське право (с): При використання будь-яких матеріалів з сайту, посилання на "Портал Ірпеня" ОБОВ'ЯЗКОВА! 

Служба безопасности Украины Национальный Союз Журналистов Украины 

Национальная полиция Ирпеня     Антикоррупционное бюро Украины

Яндекс.Метрика